Так от я виключила зі свого раціону м'ясо. Мій вибір був свідомим, мене ніхто не примушував, а не є прихильником ніякої секти, яка би диктувала свої правила. Мене просто надихнув один із персонажів популярного кінофільму (не буду вдаватися в подробиці хто саме – таємниця). Хо-хо.
Спочатку мій експеримент полягав у тому, аби протриматися тиждень. І це виявилося легше ніж я гадала. Як наслідок, я почувала себе чудово, мій шлунок, очевидно, зрадів, бо ніколи не турбував мене, навіть через дрібниці. Я економила немаленькі суми грошей, звільнивши себе від необхідності купувати повітряні сосиски, наколене філе, сухі хотдоги, смажені кури на грилі з приправами, салати з майонезами (бо до м’яса пасує майонез) і так далі, список кожен може доповнити сам. Єдиний вид м’яса, який збуджує мій апетит і до сьогодні – це мамине домашнє копчене м’ясце, яке ми називаємо «бужениця». Та втриматися мені під силу.
Та разом з моїм вегетаріанством
з’явилися приставання і надокучання на кшталт:
- Вегетаріанство –
це повна нісенітниця. У нас закладено генетично їсти м’ясо. Наші пращури м’ясо їли,
полювали на мамонтів. М’ясо – це білок, а білок – це сила. Від нього не можна
відмовлятися.
Одразу скажу, що я нікому не нав’язую свого способу життя. На протязі трьох з лишнім років я жодній людині не боронила їсти м'ясо. Та натомість трохи не всі мене переконували у зворотному. Цікаво, що ці перекочувачі – люди, котрих я мало знаю і знати надалі маю мало охоти. А от мої батьки, люди освідченні, розумні і з об’ємною поклажею досвіду, прийняли мій вибір урівноважено і шанобливо.
Влаштовувати дискусії відносно вегетаріанства і м'ясоїдства я не збираюся. Не буду перераховувати продукти, що містять не менше білка ніж м'ясо. Не буду цитувати гастроінтерологів і дієтологів, які не бачили проблем з моїй вегетаріанським здоров’ям. Мені тільки хочеться, аби мені не набридали.
Тепер ви розумієте чому я ненавиджу застілля, походи в гості і вволю набиті шлунки?
Фото: фаршировані перці без м’яса, які я нерідко готую.
Немає коментарів:
Дописати коментар