Застілля, походи в гості і вволю набиті шлунки

Ненавиджу застілля, походи в гості і вволю набиті шлунки. Справа в тім, що три роки назад я полишила їсти м'ясо в будь-якій формі. Так, я наголошую в будь-якій формі, бо окремі люди переконані, ніби курятина – це не м'ясо. Смішно, чи не так!?

Так от я виключила зі свого раціону м'ясо. Мій вибір був свідомим, мене ніхто не примушував, а не є прихильником ніякої секти, яка би диктувала свої правила. Мене просто надихнув один із персонажів популярного кінофільму (не буду вдаватися в подробиці хто саме – таємниця). Хо-хо.

"Продовження" ч.1

- Інколи я намагаюся не думати про погані речі, та мені безперервно здається, що зі мною має статися щось незалежне від мене. Або в більшості випадків  залежне, тільки я не в змозі  перебачити це. Ти мене розумієш?

- Ні я тебе ніколи не розуміла, і єдина жахлива річ яка може спіткати нас зараз, це прогулянка пішки додому.

- Ти намажешся піймати таксі?

- Намагаюся, і безуспішно. Оскільки ти мені заважаєш.

- Не розумію…

- Слухай нам важно розійтися тут і назавжди. Твої страхи мене не цікавлять і те що ти витворяв сьогодні в кафе тільки підтверджує твою дебільність.

- Мабуть. Але і дебільні люди заслуговують на любов!

- Тільки не такі як ти. Я пішла. Тут автомобіль я не впіймаю, бо всі водії лякаються тебе.

Про Життя Пі…

Молодий хлопець, який в достатньо цікавій формі шукає своє місце в світі, опиняється на човні в компанії з бенгальським тигром. Навіть якщо ви на дух не переносите мужчин індійського типу, то Пі мусить сподобатися кожному. Мимоволі задумуєшся на тим, а чи кожен би зміг пережити двісті днів у відкритому океані?